Договір є основною підставою виникнення зобов'язально-правових відносин; він установлює певні суб'єктивні права і обов'язки для сторін, що його уклали. Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду (договір цивільно-правового характеру) одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Підрядник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, не може вимагати гарантій, передбачених для суб’єктів трудових відносин, оскільки він не має статусу працівника, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Слід зазначити, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 (далі – Закон № 2464) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Тобто, норми Закону № 2464 не врегульовують питання загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

В свою чергу, визначення правових, фінансових та організаційних засад загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантій працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами здійснюється відповідно до норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 ( далі – Закон № 1105).

Згідно із частиною другою статті 1 Закону № 1105 застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Статтею 18 Закону № 1105 чітко визначено коло осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та і інших органах.

Відповідно до статті 19 Закону № 1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи зазначене, особи, які виконують роботи, надають послуги за договорами цивільно-правового характеру, відповідно до норм Закону № 1105, не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також добровільному страхуванню та не мають права на отримання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду.

За роз’ясненнями і консультаціями просимо звертатись за телефонами: у м. Мена – 2-14-08, 2-14-48 та у смт Сосниця – 2-36-72.

Менська міжрайонна виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення

Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності