Серпень 2014, 2015, 2016 років став найтрагічнішим місяцем для Менського району. П’ятеро наших воїнів-земляків загинули, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.

20, 22, 23 серпня минають чергові роковини з дня загибелі Олександра Уткіна, Максима Андрейченка, Олександра Ільчишина.

"Допоки серця палають – Герої не вмирають", – слова відомої нині української пісні. Тож нехай у наших серцях назавжди залишиться пам’ять про Героїв-земляків та всіх захисників, які не повернулися живими додому.

Вічна слава полеглим за Україну!

Пам’ятаємо кожного!

Уткін Олександр Анатолійович

Олександр Анатолійович Уткін народився 7 листопада 1970 року у селі Подище Прилуцького району. Середню освіту отримав у Чернігівському інтернаті. За місцем проживання був зареєстрований у місті Кролевець, що на Сумщині. Працював на Чорнобильській АЕС у місті Славутичі Київської області.

Старший розвідник, сержант 3-го відділення 2-го взводу резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України Олександр Анатолійович був мобілізований добровольцем 16 червня 2014 року. Він був зарахований до списків особового складу частини 3027 села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

Олександр Уткін загинув 20 серпня 2014 року під час бою біля міста Іловайськ Донецької області.

Похований солдат у селі Киселівка Менського району Чернігівської області за місцем проживання рідної сестри.

Указом Президента України №892 від 27 листопада 2014 року «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

У пам’ять про Олександра Уткіна в травні 2015 року в центрі села Киселівка та в грудні 2015 року на будівлі Чернігівської загальноосвітньої школи-інтернат встановлені меморіальні дошки. На честь Олександра Уткіна та загиблих земляків у серпні 2017 року встановлена пам’ятна дошка на Алеї Героїв.

Олександру Уткіну присвоєно звання «Почесний громадянин Менського району».

У 2018 році нагороджений Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції" (посмертно).

Андрейченко Максим Павлоич

Максим народився в місті Мена 30 вересня 1992 року, вчився у школі імені Шевченка, потім у Конотопському політехнічному технікумі. Пішов служити за контрактом механіком — водієм до військової частини А 1815 в Гончарівську.

Загинув Максим внаслідок попадання снаряду в танк під час бойового завдання у ході проведення АТО в селі Біле на Луганщині 22 серпня 2014 року.

Згідно Указу Президента України № 270 від 15 травня «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Збройним Силам України Андрейченка Максима Павловича нагороджено орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).

Нагороджений нагрудним знаком "За оборону Луганського аеропорту" (посмнртно).

У пам'ять про Максима Андрейченка у грудні 2014 року на будівлі Менської ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. Т.Г.Шевченка та у грудні 2017 року на будівлі Конотопського політехнічного технікуму встановлені меморіальні дошки. На честь Максима Андрейченка та загиблим земляків у серпні 2017 року в Мені встановлена пам'ятна дошка на Алеї Героїв. У цьому ж році на честь Максима Андрейченка та загиблих воїнів 1-ї танкової Сіверської бригади в містечку Гончарівське встановлений меморіальий знак.

У 2018 році нагороджений Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції" (посмертно).

Одна з вулиць Мени назвна іменем Максима Андрейченка.

Максиму Андрейченку присвоєно звання "Почесний громадянин Менського району".

Ільчишин Олександр Михайлович

Народився 20 червня 1989 року у місті Мена Чернігівської області.

Закінчив Менську районну гімназію, у 2007 році Сосницький професійний аграрний ліцей.

У 2007-2008 роках проходив строкову військову службу у лавах ЗСУ.

Мобілізований до лав Збройних Сил України у березні 2014 року.

З 18 березня по 19 травня 2014 року служив стрільцем відділення охорони Менського районного військового комісаріату.

З 19 травня 2014 року — солдат, кулеметник мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу 41-го батальйону територіальної оборони «Чернігів-2».

Брав участь у визволенні Слов’янська, Красного Лиману та Попасної.

9 серпня 2014 року отримав важке поранення внаслідок підриву на міні бронемашини.

Проходив лікування у Харківському госпіталі, травматологічному відділенні Київського шпиталю. Згодом був направлений на реабілітацію в Ірпінський госпіталь Київської області.

2 вересня 2014 року, після складної операції, впав у кому.

Помер 23 серпня 2016 року, не приходячи до свідомості, вдома, у місті Мена.

Похований у місті Мена.

Указом Президента України від 14 листопада 2017 року №363/2017 «Про відзначення державними нагородами України» Ільчишин Олександр Михайлович нагороджений посмертно орденом „За мужність” III ступеня за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку.

У 2018 році нагороджений Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції" (посмертно).

Олександру Ільчишину присвоєно звання "Почесний громадянин Менського району".