Криза COVID-19 в черговий раз підкреслила, наскільки незахищені люди, які заради того, щоб отримувати трішки «більше» грошей працюють неофіційно, без трудового договору. Найважче доводиться тим, хто працював без офіційного оформлення – адже лишаючись роботи, вони опиняються сам на сам із проблемою, оскільки роботодавець не несе перед ними жодної відповідальності.

Чому робота без офіційного оформлення це погано?

Ви – найманий працівник. Що для вас краще: отримувати 10 000 гривень в конверті або 6400 гривень після вирахування податків (як правило, їх платить за вас ваш роботодавець, а на руки ви отримуєте залишок)?

На перший погляд, здається краще обрати конверт із 10 000 гривень, адже ви отримуєте на руки більше «живих» грошей, які ви можете витратити прямо тут і зараз. Який в цьому варіанті («чорній» зарплаті) є ще позитивний момент? У тому й річ, що ніякого. Взагалі! Плюс тільки в тому, що ви отримуєте трохи більше грошей сьогодні. Усе. А що буде завтра? Невідомо.

Тому, погоджуючись на неофіційну роботу:

- ви погоджуєтесь з тим, що вам не потрібен соціальний пакет, до якого входять: страховка, лікарняний, не дай Боже, компенсація в разі нещасного випадку, тощо;

- ви дозволяєте несумлінному роботодавцю звільнити вас без попередження (навіть заднім числом) або оштрафувати без пояснення причин;

- про відпускні, соцальні програми (наприклад, субсидії), а тим більше, про гідну пенсію в старості, і мови бути не може.

А якщо Ви підприємець, який наймає на роботу людей без трудової угоди, то будьте готові до різних позапланових витрат. У тому числі:

- на навчання персоналу, тому що досвідчені фахівці зажадають офіційного оформлення та «білу» зарплату;

- на модернізацію свого виробництва або закупівлю товару для розширення асортименту, тому що вам буде складно отримати кредит в банку або залучити додаткові інвестиції;

- на погашення штрафу за порушення трудового законодавства, тому що рано чи пізно ви потрапите під перевірку інспеції праці;

- на оплату податків, які держава або місцева влада змушені додатково призначати або підвищувати, щоб отримати в бюджет хоч якісь гроші на соціальні програми.

З 1 вересня посилився контроль за неофіційним працевлаштуванням.

Для виведення економіки з тіні, в Україні з початку року працюють інспектори праці. На період карантину їх дії було обмежено.

Під перевірку потрапляють роботодавці, у яких:

- обсяг виконаних робіт/наданих послуг не відповідає фактичній чисельності найманих працівників;

встановлена невідповідність фактичної кількості співробітників даним Реєстру застрахованих осіб;

- заменшилась кількість найманих працівників під час карантину та відсутня позитивна динаміка працевлаштування після його пом'якшення;

- приховують трудові відносини, підміняючи їх іншими видами цивільних або господарських відносин.

Сьогодні більша частина роботодавців та близько 10 мільйонів українців, які офіційно працюють, платять податки й збори. Завдяки цьому отримують фінансування та підтримку в тому числі, школи та лікарні, де навчаються та отримують медичну допомогу діти тих, хто ухиляється від офіційного оформлення. Крім того, ремонтуються й будуються дороги, по яким їздять всі без виключення (!). Також за кошти державного бюджету у складний коронавірусний час забезпечуються всім необхідним медичні заклади, а лікарі отримують підвищені зарплати. Тому питання декларування трудових відносин – сьогодні питання номер один.

Як би пафосно це не звучало. Але, якщо ми хочемо жити в країні кращих змін, гідних зарплат, нормальних умов праці, високих темпів зростання, то починати треба не з сусіда або свого керівника. Починати треба з себе. Працюйте легально, тим самим ви забезпечите собі захист і впевненість завтра.