В період з 18 по 24 червня 2017 року делегація Чернігівської області в рамках навчального візиту «Досвід польського самоврядування для України» мала змогу відвідати Сілезьке воєводство – один із 16 регіонів Польщі.

Візит став можливим завдяки співпраці Чернігівського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації з Фундацією «Лідери змін» і адміністратором програми Study tours to Poland.

Від Менського району у навчальному візиті взяли участь керуючий справами районної ради Вікторія Прищепа та керівник апарату райдержадміністрації Вікторія Неруш.

Учасники делегації мали змогу ознайомитись із роботою всіх рівні самоврядування та зустрітись з його очільниками.

Самоврядування Польщі має три рівні: воєводський (як наша область), повітовий (наш район), гмінний (об’єднані територіальні громади - сільські, місько-сільські та міські). На рівні воєводства державну владу представляє воєводська адміністрація, яку очолює воєвода, самоврядування – маршалківська адміністрація, яку очолює маршалок та колегіальний орган – сеймик. У повіті самоврядування – це повітове староство та сам староста.

Відповідно до Конституції Польщі основною одиницею самоврядування є гміна. На її долю припадає найбільше завдань, тому вона володіє правоздатністю. Керівництво гміни – рада, що обирається громадою, та правління, що обирається радою. Сільську гміну очолює війт, у містечках – бурмістр, у великих містах – президент.

Саме тут вирішуються основні питання життєдіяльності громади: відання дитсадками, початковими школами, культурою, місцевим транспортом, комунальним господарством тощо.

Українці відвідали сільську гміну Гералтовіце, до складу якої входить 4 села, тут проживає 12 тисяч мешканців. Вдале розташування і далекоглядність війта (що вже 17 років очолює громаду) привели гміну до високого рівня розвитку: за останні 10 років населення збільшилось на 1 тис. мешканців. До речі, у Польщі податки з доходів фізичних осіб надходять до бюджетів за місцем проживання особи. Тому очільники гмін зацікавлені у розбудові території, створенні комфортних умов для проживання та розвитку. Наприклад, у Гералтовіце працює 4 навчально-виховні комплекси (дитсадок+школа+спортзал+стадіон+басейн), 2 осередки здоров’я (сімейні лікарні), функціонує 4 добровільні пожежні дружини, 4 спортивні клуби, маса гуртків, 40 громадських організацій тощо. На території гміни є замок ХІХ століття, у якому розташований відділ реєстрації актів цивільного стану та дитячий садок. Лицарський замок ХVІ ст. – історичний та туристичний центр, пам’ятка архітектури.

Але що найбільше здивувало – застосування сучасних енергозберігаючих технологій. Зокрема, сімейні лікарні – новозбудовані сучасні комплекси, обладнані тепловими насосами, які використовують енергію сонця і землі. Для забезпечення роботи очисних споруд використовується обладнання, що працює на метані: а його видобувають у тому числі і … зі скошеної трави, яку купують у приватних господарствах!!! В одній із шкіл встановлений когенераційний модуль, що обслуговує і школу, і басейн. Його ККД – більше 90 %, потужність – 100 кВт.

Наразі у планах керівництва гміни у всіх населених пунктах встановити обладнання, яке б використовувало всі види енергії: вітрову, газову, біогазову, сонячну тощо. Все це у рамках «Європейського кліматичного пакету заходів», підписаного Польщею, який встановлює ряд стратегічних цілей - на 20 % вжитків енергії повинно задовольнятись за рахунок поновлювальних джерел енергії, для чого необхідно максимально розвивати «зелену», альтернативну енергетику. Польща вже досягла показника 12 %.

Територія Сілезького воєводства (або ж Шльонського, як кажуть самі поляки) – територія промисловості та шахт. На якомусь етапі поляки зрозуміли, що утримувати нерентабельні підприємства більше не можна, тому виникла необхідність змін, пристосувань. Дійсно, у своєму історичному розвитку ми зіштовхуємось із численними викликами, що пов’язані з трансформацією політичних, соціальних та економічних систем. Виникає необхідність змін та адаптації. Поляки такий процес називають ревіталізація (повернення до життя). Це зміна підходів, норм та правил. Коли закривались польські шахти, кожен шахтар отримав вихідну допомогу, розмір якої дорівнював вартості нового німецького автомобіля. І справа самої людини – чи купити цей автомобіль, чи вкласти кошти у власний розвиток. Для цього було відкрито масу курсів перекваліфікації та навчальних проектів і програм.

Як приклад, у шахті «Гвідо» розташовано музей, у ньому працюють колишні шахтарі. Наш екскурсовод розповідав, що віддав шахті 27 років свого життя, після цього – навчав молодих шахтарів у професійному училищі. Зараз він прекрасний гід по шахті-музею.

Інший приклад – на базі однієї з шахт (точніше, приміщення адміністрації шахти) працює бізнес-центр, вартість одного квадратного метра в якому – 1 євро. Тут проводять виставки, презентації, функціонують комерційні фірми. Інше приміщення орендує вищий навчальний заклад.

Українці були також і на підприємстві водопостачання та водовідведення, і в центрі управління міськими шляхами, і в управлінні з питань надзвичайних ситуацій, і в фермерському господарстві, і в центрі надання адміністративних послуг… Скрізь дивувало одне – діловий та господарський підхід до вирішення питань діяльності та розвитку. Іноді складалось враження, що ми потрапили в майбутнє.

Висновок можна зробити лише один – нам потрібно розвиватись і працювати, використовуючи успішний досвід інших країн, нам потрібно не боятись змін і змінюватись самим. Наша держава визначила свій шлях розвитку, і дуже хочеться вірити, що європейський вибір, побудова демократичного суспільства в Україні – найближче наше майбутнє.